Богдан Хмельницький

Хмельницький Богдан Михайлович народився 6 січня 1596 року в с. Суботів Черкаської області, помер у 61-річному віці 6 серпня 1657 року в Чигирині. Гетьман Війська Запорізького,

який підняв українські землі на Визвольну війну проти Польщі у 1648-1654 рр., отримав ряд блискучих перемог, завдяки яким у СРСР його талант полководця був прирівняний до Олександра Суворова, Михайла Кутузова і Олександра Невського (всього 4 полководчеських ордена було засновано в СРСР: Суворова, Кутузова, Олександра Невського і Богдана Хмельницького);

в незалежній Україні його ім'ям названо бойовий орден (такої честі чомусь не удостоєний ні Петро Сагайдачний, ні Іван Сірко, ні Іван Богун), обласний та районний центри, про нього знято фільми, написано оперу і симфонію, його зображення на купюрі 5 гривень, Богдану Хмельницькому встановлено десятки пам'ятників (включаючи Донецьк та Сімферополь) і одночасно з цим пошуковий запит "Хмельницький - зрадник України" - один з найпопулярніших в Яндексі та Google.

У чому подвиги і помилки або зрада Богдана Хмельницького? Чому доля так жорстоко покарала його рід, який безслідно зник в тому ж 17 столітті разом з могилою самого гетьмана, яку ніхто не може знайти? Чому закінченням його правління стала 30-річна "Смута" (1657-1687) і більше десяти (!) гетьманів України (Петро Дорошенко, Іван Мазепа, Пилип Орлик та ін.) безуспішно намагалися розірвати укладений на Переяславській Раді 1654 року договір з Москвою?

Подвиги Богдана Хмельницького.

Він хоробрий воїн шляхетського роду, талановитий воєначальник і полководець, який отримав ряд великих перемог, що увійшли в історію

у Польсько-турецькій війні 1620-1621 року в битві під Цецорою 25-річний Богдан Хмельницький втрачає батька, а сам на 2 роки потрапляє в турецький полон в рабство (за однією з версій - на галери), де вивчив турецьку і татарські мови. З рабства був викуплений родичами і, повернувшись в родовий маєток в Суботів, був зарахований у реєстрове козацтво;

у 1634 році на боці Польщі воював проти Москви і за хоробрість при облозі Смоленська був нагороджений золотою шаблею, а на наступний рік вже врятував самого короля Польщі Владислава IV від неминучого російського полону під Москвою;

він став смертельним ворогом Польщі та раніше врятованого ним короля через особисту трагедію: у 1647 р. його хутір Суботів поблизу Чигирина був розорений польським підстаростою Чаплинським, його жінка Гелена була викрадена, а його 10-річний син Остап забитий батогами до смерті. Ні звернення до суду, ні особисто до короля не дали жодного результату. Король навіть пожартував на тему козаків, які "мають шаблі" і не можуть себе захистити. Це і стало приводом до війни.

Хмельницький втік у грудні 1647 року на Січ, де переконав реєстрових козаків стати на свою сторону. Польське військо рушило проти запорожців у каральну експедицію, але реєстрові козаки, що входили до складу цього війська, перейшли на бік Хмельницького, і 8 травня 1648 під Жовтими Водами поляки зазнали поразки, а їх ватажок - син гетьмана Потоцького - був убитий. Через тиждень польська каральна експедиція знову була розбита, тепер уже під Корсунем. Ці перші легкі перемоги серйозно вплинули на бойовий дух і запорізьких козаків, і місцевого населення українських земель. Повстання почало стрімко перетворюватися на загальнонародну національно-визвольну війну. У цей час несподівано помер польський король Владислав IV, але Богдан Хмельницький не скористався настільки сприятливою ситуацією і, замість стрімкого маршу на Варшаву, чомусь почав переговори, які ні до чого не привели.

Третій раз Хмельницький розгромив польське військо у вересні 1648 року, його козаки взяли в облогу Львів і прийшли до Замостя, звідки відкривався прямий шлях на Варшаву. Але Хмельницький згаяв час, чекаючи на вибори нового короля. Король Ян Казимир запросив Хмельницького повернутися до Києва і почекати польських комісарів з почесними умовами миру. Посли короля привезли Богдану грамоту на гетьманство, булаву, печатку і прапор, але цього Хмельницькому було мало. Він заявив, що його мета - звільнення всього українського народу від польської неволі та об'єднання українських земель у незалежну державу.

Навесні 1649 року Хмельницький у союзі з татарським ханом Іслам-Гіреєм знову розпочав бойові дії, стрімко оточив і повністю розгромив польську армію під містом Збараж, взявши в полон самого нового короля Польщі. Але, знову ж, Богдан не скористався обставинами і почав вести переговори, висунувши умови визнання себе як гетьмана головою всіх українських земель і збільшення числа реєстрового козацтва до 40000 шабель.

Союз Хмельницького з Москвою. Він планував використовувати союз з Кремлем, як раніше з татарами, написавши московському цареві лист, що поляки кинули своє військо на Україну для знущання над православною вірою, а турецький султан пропонує козакам перейти у турецький підданство. У цих умовах Україна має тільки один вихід, щоб зберегти віру та звичаї народу - союз з Московією. Земський собор 1 жовтня 1653 задовольнив прохання гетьмана про з'єднання з Москвою. 8 січня 1654 Переяславська Рада прийняла приєднання України до Московії на наступних умовах:

Україна зберігає всі свої колишні козачі порядки і самоврядування;

гетьман зберігає повне право на будь-які міжнародні відносини;

кількість реєстрового (оплачуваного) козацтва збільшується до небачених раніше 60000, яким Москва платить за захист південних кордонів;

всі українські землі зберігають за собою свої давні права та вольності;

гетьман зобов'язався платити Москві податки, а цар Олексій Михайлович гарантував захист українських земель від можливої ​​польської експансії.

Московський цар Олексій Михайлович стримав першу частину своєї обіцянки і оголосив Польщі війну навесні 1654 року. Російські війська захопили Могильов, Полоцьк, Вітебськ, Смоленськ, Мінськ, Ковель і Вільно. В цей же час шведський король Карл X розпочав війну з Польщею і захопив Познань, Варшаву і Краків. Хмельницький вступив у Галичину і Волинь.

Невдалий союз Богдана Хмельницького зі Швецією. У 1657 році Хмельницький зробив останню спробу виправити становище: він уклав таємний договір зі шведським королем Карлом X і семиградським князем Ракочі про переділ Польщі. У разі успіху Україна була б визнана незалежною від Польщі суверенною державою. Але поляки дізналися про цей союз і повідомили про нього московського царя, який зажадав від Хмельницького, щоб він негайно відмовився від цього.

Хмельницький помер від інсульту, військо відмовилося йти на допомогу шведському королю, вибравши "синицю в руках" у вигляді стабільного заробітку в рядах реєстрового козацтва під владою Москви.

У чому звинувачують Богдана Хмельницького?

1. У нерішучих діях в роки Визвольної війни, яку він міг виграти і сам, якби постійно не намагався "домовитися" зі старим і новим польськими королями, які починали вести переговори з Хмельницьким після кожного своєї поразки, завдяки чому вигравали час, готуючи нову каральну експедицію в Україні.

2. У підписанні союзу з Москвою, яка допомгла українцям перемогти в їх 6-річній війні з Польщею, але кінець кінцем стала для українців нічим не краще за Польщу. Укладаючи договір, гетьман зобов'язаний був бачити не тільки тактичні вигоди, але й стратегічну поразку від "обіймів" Москви, яка, забувши про конфедерацію, почала вважати українські землі "своїми", насаджуючи своїх воєвод і свої порядки, призначаючи своїх гетьманів. В остаточному підсумку Богдана Хмельницького можна вважати прямим винуватцем 30-річної "Руїни" (1657-1687), що почалася після його смерті на українських землях. 10 гетьманів після його смерті намагалися позбутися влади Москви, і велика їх частина загинула, так і не виправивши головної помилки Богдана Хмельницького.