Дорофеєва Надія Володимирівна

Українська співачка, учасниця гурту «Время и Стекло», що створений під керівництвом Потапа. Вже у юнацтві стала лауреатом міжнародних вокальних та танцювальних конкурсів в Україні, Болгарії та Угорщині; фіналістка телепроекту «Шанс» (2005). Навчалась на заочному відділенні вокального факультету львівського політeху

2005—2007 роки — співала в львівській групі «водограй».

З 2010 року є учасницею дуету «Время и Стекло».

У лютому 2016 року, Надія Дорофеєва запустила свою лінію одягу «It's My DoDo».

У жовтні 2016 року, Надія дебютувала в кіно. Дорофеєва в серіалі «Кандидат» зіграла саму себе. За сюжетом, Наді належало взяти участь у концерті на підтримку кандидата в мери.

У цьому ж році, Надія Дорофеєва стала обличчям «Maybelline» і знялася у фотосесії у Нью-Йорку.

У листопаді, співачка озвучила головну героїню мультфільму «Бременські розбишаки».

       Олександр Анатолійович Ройтбурд

Український художник, директор Одеського художнього музею. З 1989 р. — був членом Національної спілки художників України, наразі не є таким. Представник південноукраїнської художньої школи, а також постмодернізму.

У 1983 р. закінчив художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту.

З 1993 р. — співзасновник асоціації «Нове мистецтво» (Одеса). З 1993 по 1999 р. працював арт-директором, а з 1999 по 2001 р. — президентом цієї асоціації.

1997-1999 рр. — голова Правління Центру сучасного мистецтва Сороса (Одеса).

2001-2002 рр. — регіональний координатор фестивалю «Культурні герої» (Одеса).

З 2002 р. — директор Галереї Гельмана в Києві.

2014 підтримав Євромайдан в Одесі.

Наприкінці 2017 виграв конкурс на посаду директора Одеського художнього музею. Попри спротив депутатів облради, які не проголосували за його кандидатуру, 19 березня 2018 голова Одеської облдержадміністрації Максим Степанов підписав із ним контракт на 5 років

         Криволап Анатолій Дмитрович

  Український художник, майстер українського нефігуратовного малярства та пейзажу.

Народився 11 вересня 1946 року в м. Яготині, Київська область (Україна). У 1976 року закінчив Київський державний художній інститут, факультет живопису. Пізніше обрав для себе відлюдницький стиль життя. Сам Анатолій вважає, що самобутнім художником він став лише на початку 90-х.

З 1992-го по 1995 роки Криволап був активним учасником «Живописного заповідника» — впливової групи художників в новітній історії українського мистецтва. У 2000-х переїхав з Києва в село Засупоївка під Яготином, де живе і працює.

Член Національної Спілки художників України.

З 1976 року — постійний учасник регіональних та міжнародних виставок.

2011 року роботи Анатолія Криволапа двічі встановлювали світові рекорди продажів сучасного українського мистецтва на міжнародному арт-ринку. Перший рекорд відбувся в травні 2011, коли його картина «Степ» була продана на аукціоні Phillips de Pury & Co в Нью-Йорку за 98 500 доларів. А вже в жовтні на торгах сучасного мистецтва дому Phillips de Pury & Co в Лондоні, роботу «Кінь. Ніч.» було продано за 124 400 доларів.

9 лютого 2012 року було оголошено список переможців Шевченківської премії 2012. Анатолій Криволап переміг у номінації «образотворче мистецтво» (за цикл з 50 робіт «Український мотив»).

Є членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016)

Найдорожчі картини: 

             Богдан Хмельницький

Хмельницький Богдан Михайлович народився 6 січня 1596 року в с. Суботів Черкаської області, помер у 61-річному віці 6 серпня 1657 року в Чигирині. Гетьман Війська Запорізького,

який підняв українські землі на Визвольну війну проти Польщі у 1648-1654 рр., отримав ряд блискучих перемог, завдяки яким у СРСР його талант полководця був прирівняний до Олександра Суворова, Михайла Кутузова і Олександра Невського (всього 4 полководчеських ордена було засновано в СРСР: Суворова, Кутузова, Олександра Невського і Богдана Хмельницького);

в незалежній Україні його ім'ям названо бойовий орден (такої честі чомусь не удостоєний ні Петро Сагайдачний, ні Іван Сірко, ні Іван Богун), обласний та районний центри, про нього знято фільми, написано оперу і симфонію, його зображення на купюрі 5 гривень, Богдану Хмельницькому встановлено десятки пам'ятників (включаючи Донецьк та Сімферополь) і одночасно з цим пошуковий запит "Хмельницький - зрадник України" - один з найпопулярніших в Яндексі та Google.

У чому подвиги і помилки або зрада Богдана Хмельницького? Чому доля так жорстоко покарала його рід, який безслідно зник в тому ж 17 столітті разом з могилою самого гетьмана, яку ніхто не може знайти? Чому закінченням його правління стала 30-річна "Смута" (1657-1687) і більше десяти (!) гетьманів України (Петро Дорошенко, Іван Мазепа, Пилип Орлик та ін.) безуспішно намагалися розірвати укладений на Переяславській Раді 1654 року договір з Москвою?

                   Іван Якович Франко

Письменник, вчений, перекладач, філософ, громадський діяч. Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі (нині село Івана Франка) Львівської області. Після Дрогобицької гімназії вступив до Львівського університету. Через 16 років закінчує Чернівецький університет. У 1893 році захистив у Відні докторську дисертацію. Організатор видань «Громадський друг», «Дзвін», «Молот». Його друкована спадщина сягає 50 томів «Зібрання творів». Відомий визначними творами політичної лірики: «Гімн», «Каменярі», «Товаришам із тюрми». У збірнику «Зів’яле листя», «Мій ізмарагд» переважають мотиви філософської та інтимної лірики. Автор поем «Панські жарти», «Смерть Каїна», «Похорон», «Іван Вишенський», «Мойсей», оповідань «бориславського циклу», повістей «Борислав сміється», «Захар Беркут», «Для домашнього вогнища», «Перехресні стежки» та ін. Написав драматичні твори «Сон князя Святослава», «Кам’яна душа», «Украдене щастя» та ін. Автор праць з історії та теорії літератури, перекладач творів з російської, польської, чеської, сербської, хорватської, німецької, англійської, французької, старогрецької, римської, арабської, ассиро-вавилонської та інших мов. Твори І. Франка перекладено багатьма мовами світу. Окремі поезії покладено на музику, деякі прозові твори екранізовано й інсценізовано.

Тарас Григорович Шевченко 

Тарас Шевченко - видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.

Народився в сім'ї селянина 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 року в селі Моринці на Черкащині. Рано залишився сиротою. Грамоти навчився у дяка. У 14 років його взяли "козачком" до двору поміщика П.Енгельгарда, з яким переїхав спочатку до Вільно, а потім - до Петербурга. У 1832 р. Шевченка віддали "у науку" до художника В.Ширяєва. У 1838 році за пiдтримки К. Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова, М. Вєльгорського, Є. Гребінки, І. Сошенка та інших Шевченка викупили з кріпацтва.

Того ж року його прийнято до Академії мистецтв, яку він закінчив у 1844 році. У 1843 та 1845 рр. Шевченко приїжджав на Україну i працював художником у Київській тимчасовій комісії з питань розгляду старих актів. У лютому 1847 року Т. Шевченка затверджено на посаду викладача малювання Київського університету. 24 березня 1847 р. за участь в діяльності Кирило-Мефодіївського товариства та за антисамодержавницькі поезії Т.Шевченка заарештовано та заслано до Орської фортеці Оренбурзького окремого корпусу з царською резолюцією про заборону писати i малювати. Під час заслання Шевченко як художник увійшов до складу експедиції, завданням якої було дослідження Аральського моря.